Онлайн робота психолога в умовах воєнного стану

Для ефективної роботи з учасниками освітнього процесу у режимі онлайн створено групу у Viber “Психолог онлайн” https://invite.viber.com/?g2=AQAsrGRsf%2FmMEUtDVCz2tW0xi%2BPklJSnyMOsF0Zrh5%2BA81xyAWFbe2mJF8MwrMHu та електонну адресу для анонімного консультування онлайн psiholog.vpu34@ukr.net.

За допомогою цих сервісів здійснюється онлайн консультування за запитами учасників освітнього процесу.

Також будо проведено онлайн заняття з учнями групи ОП-21 на платформі Google Meet на тему: «Що таке війна ?» для ознайомлення дітей з найважливішими воєнними подіями за участі українців; розвивати увагу, пам’ять, мислення, навички роботи з історичною картою, вміння аналізувати та робити висновки; виховувати патріотичні почуття та почуття гордості за співвітчизників, які захищали свою Батьківщину, усвідомлювати єдність власної долі з долею Батьківщини. За періоду військового стану в Україні основа робота психолога училища спрямована на консультування внутрішньо переміщеними дітьми та їхніми сім’ями. Українське суспільство сьогодні переживає черговий кризовий період, пов’язаний з багатьма чинниками. Найбільш руйнуючою обставиною сьогодення є Українсько-російська війна. Війна, який розділила не тільки політиків та громадянське суспільство, а й сім’ї та особистості.

Внаслідок травматичного досвіду людина переживає стани, які спричиняють нестабільність і втрату контролю над ситуацією, власним життям:

  • Втрата автономності («Я не керую процесом. Мене кудись несе»).
  •  Втрата суб’єктивності («Це не я приймаю рішення у своєму житті. Хтось зверху вирішує»).
  • Порушення ідентичності.
  • Розгубленість (на рівні думок не можуть зосередитися і виконувати розумові завдання, до яких звикли). Регрес.
  • Побоювання відторгнення (що їх будуть ідентифікувати з ворогами).
  • Відчуття незахищеності.
  • Стан жертви.
  • Злість та пошук «зовнішнього ворога» (хтось має за це заплатити).
  • Відсутність можливостей прогнозувати майбутнє.
  • Сором, низька самооцінка, почуття провини.
  • Функціональні симптоми, психосоматичні розлади, зловживання психоактивними речовинами (ПАВ).
  •  Реакції на тяжкий стрес і порушення адаптації, в тому числі посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

ПТСР у дітей під час війни: ігри, техніки і вправи проти напруги

Триває війна Росії проти України. Багато українських жінок із дітьми переховуються в бомбосховищах, метро чи власних домівках. Ви втомлені, часто плачете або, навпаки, перебуваєте в емоційному ступорі? Хвилюєтеся за дітей і можете спостерігати їхню нетипову поведінку? Як дібрати слова, якщо хтось знайомий чи близький загинув? Як допомогти психіці сина чи доньки почати відновлюватись після подій, що травмували?

У книзі «Ми пережили: техніки відновлення для сімей, військових, цивільних і дітей» психологи підготували найдієвіші поради — ігри, техніки та вправи. Скористайтесь ними і будьте в безпеці.

Батьки, «кисневу маску» спершу надягніть на себе

Якщо ви переживаєте сильний стрес під час воєнних дій, після пережитого можуть спостерігатися повторні переживання: «картинки наяву», спотворене або точне повторне переживання того, що сталося, у нічних снах, постійні спогади про жахливі події, підвищена збудливість з яскравими спалахами гніву чи, навпаки, емоційний ступор. У стресовій ситуації для дитини дуже важлива реакція батьків. Що впевненіше поводяться батьки, то захищеніше почуваються діти. Адже малеча виробляє власну модель поведінки, спостерігаючи за значущими дорослими. Будь ласка, пам’ятайте: важливо піклуватися не лише про дитину. Вам варто старанно дбати про себе. Саме ви — головне джерело допомоги та підтримки для дитини.

Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі, метро і вдома

Повернення до себе:

  • Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
  • «Привіт, пальчику, як ти живеш?»

Заземлення, почуття опори:

  • Вирощуємо «великі ноги».
  • Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
  • Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
  • Тремося носами, плечима, ліктями.
  • Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

Повертаємо відчуття контролю:

  • Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
  • Пограти з конструктором.
  • Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
  • Ліпимо маску і кривляємося.
  • Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

Чим зайняти дитину у сховищі?

Малювання — одна з найкорисніших практик. Яке воно, антистрес-малювання?

  • Малюйте будиночок — на відчуття меж, на безпеку, майбутнє.
  • Групові малюнки — відчуття спільності.
  • Можна намалювати страхи і спалити малюнок (якщо ви у відносній безпеці вдома чи маєте змогу прогулятись у теплу погоду на вулиці).
  • Можна малювати ватними паличками, краплями, пластиліном.
  • Малюємо на кольоровому, на темному, на посуді й на тканині.

Як розмовляти з дитиною, якщо під час війни хтось загинув?

Якщо хтось загинув, простими словами і чесно відповідайте на запитання дитини про нього і про те, що сталося. Смерть найближчих людей діти переживають по-різному, залежно від віку, але щоб змиритися з подією, багатьом з них потрібна допомога психолога. Це нормально.Якщо ваша дитина вже перейшла в підлітковий вік і після смерті когось із рідних чи знайомих стала апатичною, неактивною, скаржиться, що зникла енергія і нічого не хочеться робити, худне — це ознака депресії. Підліток може почати культивувати біль за померлим просто щоб перевести фокус уваги і пережити. Адже страждання під час переживання втрати — нестерпні.

Що можна робити?

  • писати листи померлому;
  • створити книгу пам’яті, де будуть фотографії людини і якісь пам’ятні дрібниці;
  • створити «вівтар любові».

Дозвольте собі розділити це горе з дитиною на двох. Поплачте разом, якщо вийде. Скажіть хлопчику, що не варто забороняти собі почуття. Бо якраз не плакати — неприродно для організму. Якщо дитина сумує за будинком, якщо довелося його залишити, або за улюбленими іграшками чи речами — дозвольте виражати смуток і плакати: «Дійсно сумно, що ти втратив(ла)…» За можливості спробуйте щось знайти натомість і втішити. Наприклад, придумайте казку, як стара іграшка прийшла до чарівника і перетворилася на нову. Їй можна залишити ім’я колишньої іграшки — був кіт Васько, а став Ведмідь Василь. Велосипед перетворився на новий самокат і в тому ж дусі. Переведіть увагу дитини на інші заняття, навчіть нових ігор. Дотримуйтеся звичних ритуалів — наприклад, казка перед сном.

Дитина поводиться нетипово. Що із цим робити? Якщо дитина поводиться так, немов не відчуває жодних почуттів (радості чи смутку). Що з нею відбувається?

Імовірно, дитина відчуває дистрес. За сильного нервового потрясіння, особливо під час зіткнення з досвідом, витримати який дитині не під силу, вона може «зависати» в реакціях, часом не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття. Потрібна ваша підтримка!

Як допомогти?

Створіть атмосферу любові та прийняття, щоб ваша дитина буквально «відігрілася» в ній. Проведіть разом час. Посидьте з дитиною, притисніть її до себе, обіймайте частіше. Якщо можете — оберніть її почуття на слова. Дайте їй зрозуміти, що сумувати, злитися чи хвилюватися — нормально. «Схоже, тобі нічого не хочеться. Напевно, тобі сумно. Це нормально!». Поясніть дитині й те, що сталося. Можливо, ви могли б поділитися з дитиною власними почуттями. Постарайтеся разом із сином чи донькою займатися чимось приємним — почитайте книжку, заспівайте, пограйте разом. Прості способи повернутися до реальності — ігри з конструктором, ліплення, малювання відбитками ніг і рук.

Дитина дуже часто плаче. Що з нею відбувається?

У результаті пережитого лиха в житті вашої родини відбулося багато змін. І це природно, що дитина сумує. Коли вона плаче, її організм виділяє речовини, що допомагають заспокоїтись. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків. Якщо ви самі відчуваєте непереборну печаль — зверніться по допомогу. Благополуччя вашої дитини залежить від вашого власного.

Дитина починає поводитись необережно, робить щось потенційно небезпечне. Що з нею відбувається?

Може здатися дивним, але коли діти не почуваються в безпеці, то самі часто поводяться небезпечно чи безтурботно. Це спосіб дитини сказати: «Ти мені потрібна(ий). Доведи, що я тобі дорогий — захисти мене!». Як допомогти? Наскільки це можливо, дайте дитині змогу відчути себе в безпеці. Спокійно підійдіть і, якщо потрібно, візьміть її на руки. Дайте малюку зрозуміти, що те, що він робить, небезпечно, і що він дорогий вам. І що ви не хочете, щоб із ним трапилося щось погане. Не кричіть на дитину, будь ласка! Небезпечна поведінка може бути проявом аутоагресії. Чому? Страх завжди збільшує агресію, але діти часто поширюють її на себе. Пограйте в ігри, що випускають агресію. І розкажіть дитині про більш позитивні способи привернути до себе увагу.

Дитина лякається чогось, чого не боялася раніше. Що з нею відбувається?

Діти молодшого віку вірять у те, що батьки всемогутні й можуть захистити їх від усього. Ця віра допомагає їм почуватися в безпеці. Після того, що сталося, ця віра похитнулася, а без неї дитині стало страшніше жити в цьому світі. Багато що може нагадувати дитині про пережите та лякати її (звуки петард, машини швидкої допомоги, люди, що кричать, переляканий вираз вашого обличчя). Ви в цьому не винні — це пережитий досвід.

У підлітка труднощі зі сном: сон переривчастий, сняться кошмари, підліток боїться спати один

У перші місяці після сильного стресу кошмари — нормальне явище. Під час сну мозок інтенсивно обробляє інформацію про події, що відбулися. Однак якщо кошмар повторюється багато разів чи надто правдоподібний — доведеться згодом звернутися до психолога. Уривчастість сну частіше викликається тривогою, якоюсь незавершеною справою чи спазмуванням м’язів, через яке складно розслабитись. Підлітку можна дозволити спати разом із вами, але поясніть, що це — одноразово та попросіть розповісти про сон, що повторюється знову і знову, але без подробиць (тільки якщо підліток сам захоче). Поясніть, що так працює мозок. Розкажіть про те, що ви теж відчували страх, відчували себе безпорадно, і це нормально. Придумайте порядок відходу до сну, який виконуватиметься за будь-яких обставин, і оголосіть, що він має бути дотриманий щодня. Тоді підліток точно знатиме, чого чекати. Обійміть і скажіть, що ви нікуди не пропадете. Ключова фраза: «Я з тобою, я поруч».

Гарна новина:

Психіка дітей і підлітків має величезні резерви самовідновлення і саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів просто завдяки підтримці і турботі близьких. Стаття створена на основі книги «Ми пережили: техніки відновлення для сімей, військових, цивільних і дітей» та за матеріалами фонду «Глобальна Ініціатива в Психіатрії», практичними порадами Світлани Ройз, Ірени Голуби та Ірини Малкіної-Пих.

Що таке травма свідка і які стратегії можна використовувати, щоб прийти до тями після шокуючих новин?

Бракує слів, щоб описати почуття після перегляду фотографій з Бучі, Ірпіня та Гостомеля. Ви могли помітити за собою абсолютно різні реакції: гнів, сльози або порожнечу всередині. Багато хто з нас поширив фотографії у своїх соцмережах — це був один зі способів виразити свій біль.

❌ Проте, такий спосіб підходить далеко не всім, а у деяких випадках може бути травмуючим для ваших близьких. Що таке травма свідка і які стратегії можна використовувати, щоб прийти до тями після шокуючих новин?

  • Отримати психологічну травму можна не лише за безпосередньої участі в екстремальних подіях.
  • Травму свідка провокує емоційна залученість у трагедію або попередня травма. Наприклад, вам довелося бігти з рідного міста через війну і тепер, навіть, у безпеці, ви не можете спокійно спостерігати за зруйнуванням інших міст.

Шо вказує на травму свідка?

  • Після перегляду шокуючих кадрів або новин ви дуже яскраво уявляєте, що це могло статися з вами або вашими близькими. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, стан, близький до панічної атаки.
  • Безпорадність і сором за неможливість допомогти постраждалим, або, взагалі, запобігти події. Провина за те, що вціліли.
  • Пекучий, неймовірно потужний гнів, мрії про помсту, бажання трощити речі.
  • Несподіваний спокій і порожнеча. Наслідки травми можуть наздогнати вас не одразу, а через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сновидінь.

💔 «Я бачив фото з Бучі, і тепер не знаю як жити далі»

  • Радимо не розповсюджувати фотографії на ваших особистих сторінках. Якщо ви не є співробітником медіа або публічною особою, яка робить огляд новин. Повірте, ваші знайомі підписані на велику кількість пабліків. Якщо вони вже бачили шокуючі кадри та отримали травму, своїми діями ви підсилюєте ефект. Якщо ні — саме ваш допис може стати відправною точкою для чиїхось нічних жахів.
  • Піклуйтесь про себе майбутніх — після перемоги ви можете раптово натрапити на шок-контент на своїй сторінці та пройти через весь жах знову.

💔 Щоб висловити емоції:

  • Пишіть про свої почуття у соцмережах, розмовляйте з друзями. Трансформуйте свої емоції: зараз боляче і страшно, але окрім болю ми відчуваємо гордість за ЗСУ, за стійкість українського народу. Си переживемо війну, ми впораємося з усім.
  • Нагадайте собі про факти: ЗСУ перейшли у наступ, нам допомагає весь світ. Це не поверне загиблих, але ворог відповість за свої дії.
  • Перетворіть свій біль на дію: долучайтесь до волонтерства, навіть або воно буде одноразовим. Виплесність свої емоції через сварки в соцмережі (не з українцями, нам треба триматися разом), приготуйте щось смачне для тероборони, сусідів, сім’ї, друзів.

Кадри Київщини – що це для нас? ❗️*Боляче читати, боляче бачити кадри, неможливо повірити і прийняти те, до чого людина не готова* Перший шок — свідомість відмовляється сприймати зображення, шукає підтвердження, що це не правда. Від початку нападу росії ми переживаємо психічну травму. Смерть — це те, що лякає найбільше, кадри смерті, які останніми днями наповнили соцмережі, — це нагадування про кріхкість життя. Невідомо, коли воно може обірватися. Немає правильних і неправильних реакцій — у кожного свої емоції, свій спосіб справлятися з ними. Кадри отримують відгук в індивідуальному досвіді: хтось вдивляється й шукає нову інформацію, хтось уникає будь-якими засобами (вимикає сповіщення, не відкриває стрічку новин). Включаються захисні механізми: заперечення (шукати доказів «раптом це не правда, такого не може бути»), уникання надсильних емоцій тощо.

Бачити кадри з Київщині — що це для нас?

  • Бачити правду і позбавитися останніх ілюзій (для тих, у кого вони ще залишалися), що війна — це відповідальність однієї людини, а решта жертви.
  • Відчувати біль. Спільне горювання, оплакування об’єднує, досвід «бути поряд, мати підтримку» дає можливість пережити біль, справитися з ним.
  • Відчувати лють. Злість, агресія протистоять страху поразки. Сьогодні енергія люті на ворога дає сили справлятися з апатією, втомою після місяця війни.
  • Цінувати миттєвості кожного дня, кожен день, важливі стосунки — цінувати життя.
  • Відкрито говорити про смерть — це не лише емоційно пережити і відреагувати, мати досвід прийняття («коли говориш про смерть, стає легше»), але й усвідомити себе, свій народ — «Я не один». Смерть — це те, що об’єднує, робить нас людьми, підсилює цінності. Розголошення, відкрите визнання трагедії сьогодні дає шанс нації та кожному справитися  і передати наступним поколінням не колективну травму, а пам’ять, можливість постравматичного зростання.
  • Глибокі переживання формують цінності — сьогодні це цінності єдності, ідентичності, майбутнього.

Світ має знати правду. Не забудемо. Не пробачимо

Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька

Прості практики, які допоможуть знизити тривожність

Якщо ми говоримо не про клінічні випадки, а про побутові ситуації  тривожності –  то, аби зняти напруження, потрібно повернути себе в момент “тут і зараз”. Тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться.

1️⃣   Сканування тіла. Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо).

Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися. У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, “пройтися” внутрішнім поглядом по всьому тілу – від маківки до п’яток. Що я відчуваю прямо зараз? Протяг куйовдить волосся на маківці, очі трішки втомлені (чи, може, очі заплющені, і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках), зуби зціплені, шия напружена, серце б’ється пришвидшено. Можна відчути дотик до повітря або ноги, відчути, як біжить кров пальцями, холодні вони чи теплі тощо.

2️⃣   Фокус на предметах в кімнаті. Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню. Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.

3️⃣   Кокон безпеки. Можна обійняти себе руками або загорнутися в плед, визначивши так межі свого тіла та вповні відчуваючи їх. У такий спосіб ми наче створюємо для себе кокон безпеки: я тут і зараз, тут немає загрози.

4️⃣   Продуктивне дихання. Виконуючи ці вправи, важливо пильнувати за диханням. Коли людина перебуває в стані тривожності, її дихання може бути як поверхневим (наче затримую повітря й не дихаю в повному обсязі), так і прискореним. Тому можна зробити ще кілька вправ на відновлення продуктивного дихання – глибоко вдихнути, затримати дихання на кілька секунд, а потім повільно видихнути так, щоби видих тривав приблизно вдвічі довше за вдих.

5️⃣   Позитивні твердження. Є й різноманітні психологічні вправи. Наприклад, подивитися на двері приміщення, у якому ви перебуваєте, і сказати: “Дивись, вихід є!”. Або використати будь-яку фразу, яка допомагає вам підтримати стан позитиву.

6️⃣   Виговоріться. І ще важливо не соромитися просити про допомогу. Не тоді, коли стан тривожності визначає все ваше життя, а тоді, коли вам некомфортно лишатися наодинці зі своїми думками. Говоріть, якщо відчуваєте в цьому потребу, іноді – аби впоратися з тривожністю, достатньо того, щоби вас хтось просто вислухав.

Психологиня Олена Здрілько

День захисту жінок

29 листопада 2021 року До дня захисту прав жінок та в рамках проведення щорічної акції «16 днів проти насильства» практичним психологом Варга О. Ю. проведено годину спілкування з елементами тренінгу «Гендерне насильство» в групі ОП-21.

Тренінгове заняття з вихованцями ДНЗ 6 «Всі професії важливі»

24 листопада 2021 року В рамках проведення Тижня професійно-технічної освіти практичним психологом училища Варга О. Ю. проведено тренінгове заняття з вихованцями ДНЗ 6 «Всі професії важливі».

Тренінг «Як визначити свої професійні можливості щоб відповідати вимогам обраної професії»

24 листопада 2021 року Практичним психологом училища Варга О. Ю. разом з учнями групи ОКА-31 проведено тренінг «Як визначити свої професійні можливості щоб відповідати вимогам обраної професії».

Виховна година «Естетика зовнішнього вигляду»

08 листопада 2021 Говорять, що краса – це не головне. Тоді чому створюється уявлення, що красивим завжди дістається саме найкраще? Як стриматися перед бажанням наслідувати інших в манері одягатися і в зовнішньому вигляді, й виробити свій стиль одягу і буди самим собою? Практичним психологом училища було проведено виховну годину присвячену цим проблемам на тему «Естетика зовнішнього вигляду» в групі ОБ-11 Ця тема допомогла по-новому і реально подивитися на людину, яку учні кожний день бачать перед собою в дзеркалі.

Тиждень протидії булінгу

Тиждень протидії булінгу – це другий щорічний комплексний захід, направлений на одночасну та всесторонню роботу з протидії булінгу у навчальних закладах.

Під час Всеукраїнського тижня з протидії булінгу по всій Україні відбуваються правопросвітницькі заходи, спрямовані на інформування учнів, їх батьків, учителів та інших учасників освітнього процесу про запровадження адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) та вироблення в суспільстві небайдужості до проблеми булінгу.

В рамках Тижню протидії булінгу з 27.09.2021 по 01.10.2021 року у ВПУ №34 практичним психологом було проведено анонімне анкетування серед моніторингових груп для визначення рівня освіченості учнів у питаннях булінгу та вивчення його проявів у нашому навчальному закладі. Також були проведені години спілкування з елементами тренінгу га теми «Булінг, як розпізнати та уникнути» та «Алгоритм дій під час ситуації булінгу» в групах ОП-21, ОБ-31, ЕЛ-11.