Не один рік працюю практичним психологом і неодноразово зустрічала насторожене ставленням до цієї професії або ж нечітке уявлення про її особливості. Хто ж такий практичний психолог і навіщо він потрібен? Через брак інформації, виникає хибне уявлення про його роботу. Для більшості взагалі немає різниці між психологом, психотерапевтом і психіатром.

Отже, давайте проллємо світло на суть діяльності цього загадкового фахівця.

Психолог – це людина, що має відповідну освіту, яка суттєво відрізняється від медичної, тому він (на відміну від психіатра) не має права виписувати ліки. Галузь застосування його знань – психологічне консультування психічно здорових людей.

Практичний психолог може провести діагностику і психологічну просвіту, допомогти знайти вихід у важкій життєвій ситуації, визначитися у виборі професії та адаптуватися в нових умовах, а також сприяти вирішенню конфліктів. Психолог повинен мати неабияке терпіння, вміння слухати, щире прагнення допомогти людині, яка йому довірилась.

Часто можна почути фразу: «Я (моя дитина) не хвора, щоб йти до психолога!» Але ж психолог не лікує. Він працює з людьми, проблеми яких носять тимчасовий характер і можуть бути вирішені без втручання лікаря. У складних випадках він може спрямувати клієнта на консультацію до психіатра, який працює зі станами, що потребують медичної корекції. Професіоналізм психолога полягає в умінні подолати життєві труднощі й вийти із них з новими знаннями.

Якщо в житті людини склалася ситуація, яку вона не може вирішити самостійно, то є сенс звернутися саме до психолога. Варто зазначити, що він не вирішує проблеми своїх клієнтів, а допомагає їм самостійно знайти вихід. Звернення до психолога – не показник слабкості, не знак психічного нездоров´я. Як уже було зазначено, психологи працюють зі здоровими людьми. Однак, час від часу кожен з нас потребує психологічної допомоги. На жаль, у нашій культурі ще не прижилася традиція шукати її саме у фахівця.

Cправжній психолог не нав´язує своїх послуг. Ініціатива завжди повинна іти від людини, що бажає отримати консультацію.

Потрібні чималі зусилля для усвідомлення проблеми, мужність для звернення за допомогою до професіонала. Однак, дехто вважає, що він зможе впоратися зі своїми труднощами самотужки. Але дуже важко подивитися на себе з боку, щоб об’єктивно оцінити та усвідомити глибину проблеми. Інший чекає підтримки від рідних та друзів або шукає розраду в алкоголі та наркотиках. На перший погляд здається, що близька людина може заспокоїти, надати підтримку, наркотичні речовини введуть в тимчасове забуття, але з часом стає зрозумілим, що проблеми, які тривожили людину, не зникли, а стали глибшими і несуть загрозу для психологічного та фізичного здоров’я.

Психолог – це фахівець, який може професійним оком поглянути на проблему і допомогти знайти рішення. Він не вчитель, не наставник і не чарівник. Його мета – допомогти знайти правильне, найкраще рішення для клієнта. Психолог не вирішує за людей їхні проблеми. Він лише створює такі умови, при яких людина сама здатна подолати їх. Це провідник, який несе ліхтар, доки ви не вийдете на світло.

Основні види роботи практичного психолога:

Психодіагностична робота. Даний вид діяльності передбачає обстеження, спрямовані на діагностику психічного стану учнів на кожному етапі навчання, рівня їх психологічного здоров’я, індивідуально–психологічних особливостей, соціально–психологічних та інших умов, що впливають на психосоціальний розвиток особистості учнів.

Консультаційна робота. Консультаційна робота – основна форма індивідуальної роботи з клієнтами, які звернулися за допомогою. На замовлення клієнтів – педагогів, учнів, батьків – надається психологічна допомога з особистих проблем. Цей вид допомоги передбачає надання консультативної допомоги у розв’язанні гострих життєвих проблем, криз, внутрішніх конфліктів. Допомогу у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних умінь у різноманітних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях.

Сприяння позитивному розв’язанню конфліктів в педагогічних та учнівських колективах.

Корекційно–відновлювальна та розвивальна робота. Вітчизняна література розглядає психологічну корекцію як форму «психолого–педагогічної діяльності, спрямовану на виправлення таких особливостей психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оптимальній моделі нормального розвитку». Даний вид діяльності об’єднує психокорекцію і психопрофілактику та забезпечує надання всього спектра психологічної допомоги. Така допомога передбачає проведення соціально–психологічних тренінгів з метою розвитку самосвідомості й особистісного росту учнів.

Психологічна просвіта. Психологічна просвіта педагогів, учнів та батьків покликана підвищувати їх психологічну компетенцію, яка, у свою чергу, є важливою складовою психологічної культури особистості. Основні завдання тут такі: створення психологічного лекторію для викладачів та учнів, підготовка необхідних методичних рекомендацій, популяризація літератури, бесіди на психологічні теми, організація тематичних «круглих столів» тощо.

Навчальна діяльність. Передбачає організацію та проведення факультативних занять або уроків з психології для учнів, якщо це передбачено навчальною програмою.

Організаційно–методична робота. Даний вид діяльності передбачає складання плану роботи, підготовку до проведення тренінгів, ділових ігор, виховних годин, навчальних занять (курси за вибором, факультативи, гуртки). Консультації у навчально–методичних та наукових центрах (закладах). Участь у навчально–методичних семінарах (нарадах психологів).

Зв’язки з громадськістю. Даний вид діяльності передбачає Відвідування учнів вдома, бесіди з батьками, відвідування батьків за місцем роботи, вирішення питань з місцевими органами виконавчої влади та громадського самоврядування. Спільні заходи з правоохоронними органами, медичними працівниками, соціальними службами тощо.

Навіщо підліткам потрібні психологи?

Майже у кожному навчальному закладі є психолог. Але більшість учнів не звертаються до них по допомогу , навіть якщо мають певні проблеми. То навіщо тоді потрібні психологи?

У деяких навчальних закладах ставлення учнів до психологів дуже дивне. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити «психом». Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи.

У чому полягає робота психолога та які її особливості?

Психологи у навчальних закладах відносяться до групи психологів-педіатрів. Але, на відміну від самих педіатрів, вони не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати, з’ясувати проблему, дати пораду. Чи помічали ви, що коли комусь розкажеш про те,що тебе турбує, то одразу стає легше на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі чи татові, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками.

Також психологи проводять низку різних досліджень. Крім цього, в деяких навчальних закладах вони ведуть факультативи з психології. Досить багато дітей у закладах освіти цікавляться психологічними дослідженнями. Це дозволяє їм краще розібратися у своїх проблемах та знайти шляхи їх вирішення.

Не турбуйся, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Допомогти розібратися у ній тобі допоможе психолог – людина, яка завжди зможе об’єктивно оцінити твоє становище. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого доброго зазвичай не призводить, а лише спричиняє душевну травму та виникнення комплексів.

Метою діяльності практичного психолога є забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку учасників навчально-виховного процесу, формування професійно орієнтованої особистості, що здатна будувати власну стратегію професійної життєдіяльності за умови збереження психологічного здоров’я.

Організація діяльності психологічної служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами і здійснюється на основі законів та інших нормативно-правових документів України.

Нормативно-правові документи, що регулюють роботу практичного психолога:

• Конституція України;
• Декларація прав людини;
• Конвенція про права дитини;
• Закон України «Про освіту»;
• Закон України «Про професійно-технічну освіту»;
• Етичний кодекс психолога (прийнятий на І установчому з’їзді Товариства психологів України 20.12.1990р. в м. Києві);
• Положення про психологічну службу системи освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 03.05.1999р. №127 (у редакції наказу МОНУ від 02.07.2009р. №616);
• Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи середньої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 19.10.2001р. №691;
• Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.01.2001р. №330;
• лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014р. №1/9-374 «Стан та особливості діяльності психологічної служби системи освіти у 2014-2015 навчальному році»
• лист Міністерства освіти і науки України від 27.08.2000р. №1/9-352 «Про планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України»;
• норми часу на роботи, що виконуються практичними психологами (соціальними педагогами) системи освіти, які розроблені та апробовані Національним центром продуктивності Міністерства праці України і затверджені наказом Міністерства освіти України від 07.12.1995р. №339;
• наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006р. №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»;
• лист Міністерства освіти і науки України від 15.08.2007р. №1/9-479 «Про нормативи чисельності практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів»;
• лист Міністерства освіти і науки України від 27.11.2000р. №109 «Про тривалість робочого тижня практичного психолога (соціального педагога)»;
• інші нормативні і методичні матеріали Міністерства освіти і науки України, обласних та міських ланок освіти.